Історія справи

Постанова ВГСУ від 28.02.2017 року у справі №910/24366/14
Постанова ВГСУ від 28.02.2017 року у справі №910/24366/14
Постанова ВГСУ від 13.12.2016 року у справі №910/24366/14
Постанова ВГСУ від 30.09.2015 року у справі №910/24366/14
Постанова ВГСУ від 17.08.2016 року у справі №910/24366/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2015 року Справа № 910/24366/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Остапенка М.І.,суддів :Вовка І.В., Кондратової І.Д. розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 24.06.2015 рокуу справі за позовомПублічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"до третя особа:Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" Чернєцова Лілія Дмитрівнапростягнення коштів В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" звернулось до господарського суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" про стягнення 51 560,86 доларів США страхового відшкодування за договором добровільного страхування від нещасного випадку позичальника банку № 150\12-Нс\К від 13.07.2012 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.12.2014 року до участі у справі у якості третьої особи залучено Чернєцову Лілію Дмитрівну, а рішенням цього ж суду від 16.03.2015 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ПАТ "Страхова компанія "Арсенал Страхування" на користь ПАТ "Державний експортно-імпортний банк" 51 560,86 доларів США (що еквівалентно 412 125,95 грн. станом на дату подання заяви про настання страхового випадку 04.10.2012 року) страхової виплати та 8 242,52 грн. на відшкодування судових витрат.

За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.06.2015 року рішення місцевого господарського суду скасовано та постановлено нове рішення, яким в позові відмовлено повністю.

Постанова апеляційного господарського суду оскаржена у касаційному порядку й ухвалою Вищого господарського суду України від 21.09.2015 року порушено касаційне провадження у справі, за скаргою позивача, у якій він посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову апеляційного суду скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, третьої особи, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, судова колегія вважає, що скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Скасовуючи рішення господарського суду, апеляційний господарський суд виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів настання страхового випадку.

Проте визнати, що наведені апеляційним господарським судом мотиви могли бути підставою для відмови у позові не можна.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Закон України "Про страхування" № 85/96-ВР поділяє страхування на добровільне або обов`язкове.

У свою чергу, одним із видів добровільного страхування є страхування життя чи страхування від нещасних випадків.

Страхування життя - це вид особистого страхування, який передбачає обов'язок страховика здійснити страхову виплату згідно з договором страхування у разі смерті застрахованої особи, а також, якщо це передбачено договором страхування, у разі дожиття застрахованої особи до закінчення строку дії договору страхування та (або) досягнення застрахованою особою визначеного договором віку. Умови договору страхування життя можуть також передбачати обов'язок страховика здійснити страхову виплату у разі нещасного випадку, що стався із застрахованою особою, та (або) хвороби застрахованої особи. У разі, якщо при настанні страхового випадку передбачено регулярні послідовні довічні страхові виплати (страхування довічної пенсії), обов'язковим є передбачення у договорі страхування ризику смерті застрахованої особи протягом періоду між початком дії договору страхування та першою страховою виплатою з числа довічних страхових виплат. В інших випадках передбачення ризику смерті застрахованої особи є обов'язковим протягом всього строку дії договору страхування життя (ст. 6 Закону України "Про страхування" № 85/96-ВР).

Із наявних у справі матеріалів вбачається, що 13.07.2012 року ПАТ "Страхова компанія "Арсенал Страхування" уклала з громадянином Чернєцовим С.А., за участі ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України", як вигодонабувача, договір страхування № 150\12-Нс\К, за умовами якого страховик, на підставі Правил "Добровільного страхування від нещасних випадків", зареєстрованих в Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг України 01.08.2006 року за № 0261962 зобов`язався у разі настання страхового випадку виплатити страхувальнику та/або вигодонабувачу страхову виплату у межах страхової суми, визначеної умовами цього договору.

Згідно договору, страховим ризиком є нещасний випадок, який стався на виробництві, у побуті та ін., що мав місце під час дії цього договору, та підтверджений документами, виданими компетентними органами у встановленому законодавством порядку. Страховий захист діє цілодобово на території всього світу. До нещасного випадку за цим договором відносяться: стихійне явище природи, вибух, опік, обмороження, утоплення, дія електричного струму, удар блискавки, сонячний удар, напад зловмисників або тварин, падіння будь якого предмету, отримання травм внаслідок падіння застрахованої особи, раптове удушення, випадкове попадання в дихальні шляхи сторонніх предметів, випадкове отруєння рослинами, хімічними речовинами (промисловими або побутовими), ліками, недоброякісними харчовими продуктами, а також травми, які одержані під час руху транспортних засобів або під час катастрофи, при користуванні машинами, механізмами, зброєю і усякого роду інструментами, що призвело до смерті застрахованої особи чи стійкої втрати працездатності.

Вигодонабувачем за цим договором є АТ "Укрексімбанк", який надав страхувальнику у користування кредитні ресурси за кредитним договором № 28807С186 від 28.09.2007 року, загальна сума кредиту за яким становить 490 000 грн.

Зазначений вигодонабувач є єдиним вигодонабувачем за цим договором за страховими випадками (ризиками) які мають своїм наслідком встановлення інвалідності 1 та 2 групи. У разі смерті страхувальника зазначений вигодонабувач є першим вигодонабувачем за цим договором в розмірі заборгованості застрахованої особи за кредитним договором по кредиту з відсотками і платою за його використання, а в частині, що залишається вигодонабувачами є спадкоємці застрахованої особи.

Зазначений договір зі сторони страхувальника виконано і дійсність його умов не оспорюється.

29.09.2012 року страхувальник помер і за даними судово-медичного дослідження трупа (акт № 3258/2) підтвердженими матеріалами судово-медичної гістології (акт № 1631), проведених Київським міським клінічним бюро судово-медичної експертизи, смерть Чернєцова С.А. настала внаслідок отруєння етиленгліколем за період з 4 до 10, 12 днів до настання смерті.

Постановою слідчого СВ Деснянського РУ ГУМВС України в м. Києві від 17.01.2013 року кримінальне провадження № 12012110030000753 від 06.12.2012 року по факту смерті Чернєцова С.А. було закрито у зв`язку з відсутністю події кримінального правопорушення.

При цьому, наявна у справі інформація щодо причин та обставин смерті страхувальника не дає підстав для беззаперечних висновків щодо того, що це було самогубство, а враховуючи, що наявність насильства визнана такою що виключається і це сторони визнають встановленням, господарський суд першої інстанції обґрунтовано визнав смерть страхувальника страховим випадком, правомірно постановив про стягнення страхових виплат на користь вигодонабувача і підстав для скасування судового рішення за наведених апеляційним господарським судом мотивів не було.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 85, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.06.2015 року скасувати, а рішення господарського суду міста Києва від 16.03.2015 року залишити без змін.

Головуючий М.І. Остапенко

Судді І.В. Вовк

І.Д. Кондратова